Огіркова трава

Опис

Однорічна жорстковолокниста трав'яниста рослина висотою 30-60 см. Стебло пряме, товсте з розчепіреними гілками. Нижні листки черешкові, еліптичні, тупі; стеблові листки довгасто-яйцеподібні, сидячі, стеблооб'ємні, як і стебла, вкриті жорсткими білуватими волосками.

Квітки блакитні, на довгих квітконіжках, що никнуть. Плоди кулясті, коричнево-або солом'яно-жовті. Цвіте у червні-липні. Плоди дозрівають у серпні-вересні. Огіркова трава родом із Південно-Західної Європи.

Огірочник (огіркова трава, бурачник лікарський, бора-го) - трав'яниста рослина виду Borago officinalis сімейства бурачникових з широким овальним сіро-зеленим листям, що має приємний смак і запах свіжих огірків. Батьківщиною бурачника вважається африканське узбережжя Середземного моря та Мала Азія (був відомий ще давнім грекам), зростає він сьогодні у багатьох районах Європи та Азії, а у Західній Європі та Північній Америці навіть обробляється як овоч. Огірочник - винятковий за своїми достоїнствами медонос, тому його у великих масштабах вирощують у районах з розвиненим бджільництвом, насамперед в Англії, Франції та інших країнах Європи, де він зустрічається і в дикій формі.

Його листя містить мінеральні речовини (у тому числі кальцій або калій), кислоти та вітаміни і дуже корисні у свіжому вигляді для очищення крові, зміцнення серця та нервів. Це ж трохи солонувате листя зі смаком солодкої цибулі і запахом огірка, а також висушені квітки кулінари використовують як прянощі. Свіже молоде листя надає пікантний смак м'ясним і рибним стравам, приготованим на рослинній олії, їх додають у супи, соуси, майонези, а також салати з огірків, капусти, шпинату, селери або латуку. Листя огірковика додають до вершкового масла, сметани, сиру, йогуртів; їх гасять у маслі, готують із них салат, який добре підкислити лимоном, кладуть при засолюванні огірків та інших овочів, додають у майонези та холодні соуси. Хороший він і в рубаному м'ясі та начинках - у Лігурії (на півночі Італії) огірковик використовують у фарші до равіолів. У нашій країні рослину кладуть в окрошку, грибний суп та холодний борщ, а в Латвії їм ароматизують оцет.

Листя може входити і в рецептуру освіжаючих напоїв, надаючи їм легкого огіркового присмаку, а його красивими блакитними квітками (їх зазвичай зацукровають або витримують у вині) часто прикрашають коктейлі. Техніка зацукровування досить проста: квітки зрізають, змішують із збитим білком і цукровим піском, злегка збитим, а потім розкладають тонким шаром і просушують.

У Стародавньому Римі і в середньовіччі листя і квіти трави додають у вино для надання хоробрості перед боєм, а бенкетом - для позбавлення від смутку та меланхолії. У XV ст. існувала думка, що квітки огіркової трави сприяють піднесенню духу і проганяють смуток.

Рослина має ніжний запах свіжого огірка і слабкий солонуватий смак. За кордоном його застосовують у лікеро-горілчаній та кондитерській промисловості у виробництві безалкогольних напоїв.

Застосовують огіркову траву у суміші з іншими травами, такими як чебрець, м'ята, петрушка, фенхель, часник. Для використання у свіжому вигляді огіркову траву потрібно дуже дрібно різати, щоб ворсинки не відчувалися. Молоде соковите листя рослини має приємний освіжаючий смак, що нагадує смак свіжих огірків. Тому напровесні їх вживають замість огірків у салати, окрошки, холодні борщі. Як листя, так і вся рослина в меленому вигляді можна вживати як гарнір або самостійну страву. Вважається делікатесом листя огіркової трави, тушковане з маслом, або приготовлений з неї салат, який добре підкислити лимоном.

У Лігурії (на півночі Італії) з огіркової трави роблять фарш до національної страви – равіолі.

Огіркова трава здавна широко використовується в народній медицині як пом'якшувальний, сечогінний, потогінний, протизапальний засіб. Її вживають при неврозах серця, неврастенії, при запаленні слизових оболонок верхніх дихальних шляхів та шлунково-кишкового тракту, при ревматичних болях, при висипаннях на шкірі, пов'язаних з порушенням обміну речовин. Есенцію зі свіжого листя і коріння застосовують у гомеопатії.

Листя рослини містить каротин, аскорбінову кислоту, розчинену крем'яну кислоту, солі кальцію, магнію і особливо багато калію, органічні кислоти (яблучну, лимонну), слизові речовини, сліди ефірної олії.

Листя огірковика зберігають аромат тільки у свіжому вигляді і втрачають його при в'яненні та висушуванні.

З цієї ж причини їх не можна ошпарювати окропом – вони відразу ж втрачають не лише смак, а й колір.

До тушкованого м'яса та страв з риби подрібнений огірковик додають перед самою подачею на стіл.

Третю частину саду оздоблювали гранати, серед яких я побачила спочатку плакуче дерево перетвореної Мірри, яка заплямила себе грішною любов'ю... А на грядках під деревами сиділи розлаті качани капусти, і буйний салат, і товстобокий буряк, і їдкий огірочник , і тонкий огуречник, і тонкий

Джованні Боккаччо. Амет.