Свіжі чи сушені: що в коробці
На коробці написано Fresh Date, «фініки свіжі», і це збиває з пантелику: їх звикли вважати сухофруктом. Мазафаті справді продають м’якими, вологими, з тонкою шкіркою, що липне до пальців. Але це не щойно зірваний плід і не сухофрукт у звичному сенсі. Плід дозріває на пальмі до останньої стадії, його знімають, сортують і пакують без досушування. Вологи в ньому лишається стільки, скільки закладено природою сорту.
Звідси й плутанина зі «свіжістю». М’якість Мазафаті — властивість сорту, а не ознака того, що партію зібрали вчора.
Іранський сорт із провінції Керман
Мазафаті вирощують на південному сході Ірану, довкола міста Бам у провінції Керман, тому за кордоном його іноді називають бамським фініком. Плід невеликий, овальний, завдовжки 3–4 см. Достиглий — майже чорний, зі зморшкуватою блискучою шкіркою; під нею темно-коричнева м’якоть і одна видовжена кісточка, яка легко виходить.
Збір починається наприкінці літа й триває до середини осені. У коробці 500 г плодів, викладених рядами під плівкою, — так вони менше мнуться і не злипаються в одну грудку.
Чому цей фінік м’який
Сорти фінікової пальми ділять на три групи за тим, скільки вологи лишається в достиглому плоді: м’які, напівсухі й сухі. Мазафаті — типовий м’який сорт. Навіть цілком достиглий, він не твердне й не вкривається сухою скоринкою, як напівсухі фініки.
Друга особливість — цукор. У м’яких сортах він майже весь у формі глюкози та фруктози, тому м’якоть тане й тягнеться, як густа карамель. У напівсухих багато сахарози, і плід виходить щільнішим, із сухуватою зернистою м’якоттю. Якщо м’який сорт пересушити, він не стане напівсухим — лише затвердне й утратить соковитість.
Мазафаті, Меджул чи Деглет Нур
Три найвідоміші сорти відрізняються так само сильно, як різні сорти яблук.
- Мазафаті — дрібний, темний, дуже м’який і вологий. Найбільш «десертний» за текстурою, але й найвибагливіший у зберіганні.
- Меджул — великий, плід важить 20–30 г, м’якоть м’ясиста й щільніша, смак із медовим відтінком. Його беруть, коли фінік потрібен як окремий частунок або для фарширування.
- Деглет Нур — напівсухий сорт із Тунісу та Алжиру. Світло-бурштиновий, напівпрозорий на світло, сухіший і менш солодкий. Добре ріжеться ножем і не мажеться, тому його часто кладуть у випічку шматочками.
Вибір між іранськими й туніськими фініками залежить від задачі: для пасти й смузі — Мазафаті, для нарізки в тісто — Деглет Нур.
Смак: карамель і какао
Перше відчуття — м’якість: м’якоть піддається зубам одразу, без зусиль. Основна нота — темна карамель, палений цукор. За нею проступають какао, вершкова іриска й легка кислинка сухофрукта. Післясмак солодкий і довгий, без в’язкої терпкості. Солодкість висока, але м’якша, ніж у сухих сортів: вологий плід не здається нудотним.
Білий наліт: цукор чи пліснява
Іноді на шкірці з’являються білі зернисті плями. Найчастіше це цукор: від перепадів температури він виходить із м’якоті й кристалізується. Такі крупинки хрумтять на зубах, не пахнуть і зникають, якщо фінік хвилину потримати в теплій руці чи на теплій тарілці.
Пліснява виглядає інакше: пухнасті сірі або зеленкуваті острівці, зазвичай біля хвостика чи в місці тріщини, і затхлий запах. Кислий, бражний запах із коробки означає, що фініки почали бродити. Обидва випадки — привід викинути плоди, а не очищати їх.
Паста й сироп без замочування
М’якість робить Мазафаті зручною сировиною для солодких основ. Тверді сорти перед пюруванням доводиться замочувати, а цей одразу йде в блендер.
- Фінікова паста. Плоди без кісточок із ложкою води або лимонного соку пробивають блендером до гладкості. Нею підсолоджують вівсянку, йогурт, соуси й начинку для пирогів.
- Цукерки й батончики. Фініки з горіхами, какао та кокосовою стружкою перемелюють у густу масу й качають кульки. М’який сорт зв’язує масу без меду й цукру.
- Смузі. Два-три фініки на склянку молока чи кефіру з бананом замінюють цукор.
- Фініковий сироп. Плоди заливають гарячою водою, настоюють кілька годин, протирають і уварюють до густоти. Тримають його в холодильнику близько тижня.
До кави, із сиром і в плов
На Близькому Сході фініки подають до міцної кави чи чаю, а в Рамадан ними переривають піст після заходу сонця. Вдалі пари: плід із половинкою волоського горіха, з мигдалем, зі шматочком козячого або вершкового сиру. Солоне й жирне відтіняє карамельну солодкість.
У гарячих стравах їх кладуть у плов і рагу з баранини — кілька плодів на казан, разом із курагою та родзинками, за 20–30 хвилин до готовності. М’який сорт у гарячому швидко розварюється, тому його кладуть цілим, а не ріжуть.
Чому фініки тримають у холодильнику
М’який плід містить багато вологи, і за кімнатної температури через кілька тижнів починає бродити й киснути. Тому Мазафаті зберігають у холодильнику за 0–5°С, у закритій коробці чи контейнері: там вони тримаються кілька місяців. Для довгого запасу їх заморожують, м’якоть після розморожування майже не змінюється.
На кухонному столі коробку можна тримати тиждень-два, подалі від плити й сонця. Ознака того, що плоди підсохли, — шкірка твердне й відстає від м’якоті. Такі плоди годяться в пасту й випічку.
Одна коробка чи кілька
Мазафаті продаються коробками по 500 г: на тиждень чаювань для родини або на два-три заміси цукерок. Їх часто беруть одразу кількома коробками — до свят, на подарунки, для кав’ярні чи кондитерського цеху. Запас одразу прибирають у холодильник або морозилку. Купити фініки Мазафаті можна з доставкою Новою Поштою по Києву та всій Україні.





Дуже корисна й смачна їжа, надходить з Ірану, тому не така комерціалізована, отримується більш природним способом.