Що таке ройбуш
Ройбуш — різані й висушені пагони чагарнику Aspalathus linearis з родини бобових. Росте він лише в одному місці на планеті: у горах Седерберг на південному заході ПАР, за 200–300 км на північ від Кейптауна. Спроби вивести культуру в інших країнах успіху не мали, і 2021 року Євросоюз захистив назву «Rooibos» як географічне зазначення — так само, як шампанське чи пармезан.
Строго кажучи, це не чай. Чаєм називають лист Camellia sinensis, а тут — трав’яний настій, як мате чи лапачо. Назва мовою африкаанс — rooibos, «червоний кущ». Звідси два написання: «ройбос» ближче до оригіналу, «ройбуш» прижилося в Україні. Ідеться про ту саму рослину.
У нашому фасуванні — червоний чистий, без ароматизаторів, шматочків фруктів і карамелі: у пакеті тільки різана хвоя й гілочки чагарнику.
Чому він червоний
На кущі пагони зелені. Щойно зрізані їх рубають, зволожують і м’януть, потім складають у купи на 12–14 годин. За цей час сік окиснюється, хвоїнки стають мідно-рудими, а смак — солодким. Після цього сировину сушать на сонці. Технологію називають ферментацією, хоча по суті це окиснення, як у чорного чаю.
Існує й зелений ройбуш, який сушать одразу, без окиснення. Він трав’янистіший, сухіший і ближчий до запаху сіна. Червоний — класичний і найпоширеніший варіант.
Який на смак
Першою відчувається солодкість: медова, з відтінком сухофруктів, хоча цукру в настої немає. За нею — деревна нота й легка ванільність. Терпкості майже немає: дубильних речовин у ньому мало, тому він не в’яже рот, як міцний чорний чай. Настій прозорий, рубіново-бурштиновий.
Інтенсивність середня. Він м’якший за чорний чай і щільніший за більшість трав’яних зборів, тому його п’ють і без додатків, і з молоком.
Чи є в ньому кофеїн
Кофеїну в ройбуші немає зовсім: у рослини немає механізму, який його синтезує. Саме тому його й обирають. Чашку можна випити ввечері, перед сном, або п’ятою за день, коли кави на сьогодні вже досить. За тією самою ознакою його обирають ті, хто скорочує кофеїн. Серед трав’яних настоїв каталогу кофеїну немає також у лапачо, а мате, навпаки, бадьорить не гірше за каву.
Як заварювати
Одна чайна ложка, близько 2 г, на 200 мл води. Температура — 95–100°С: на відміну від зеленого чаю, хвоя окропу не боїться. Настоювати 5–7 хвилин. Довше можна: через малу кількість дубильних речовин настій із часом не гірчить, а тільки густішає, і багато хто залишає хвою в чашці до кінця. Повторно заварити можна один-два рази, другий настій світліший і м’якший.
Посуд — будь-який, але із ситечком: дрібні хвоїнки проходять крізь велику сітку. Найзручніше френч-прес або чайник із фільтром.
З молоком, льодом і спеціями
Ройбуш-лате — міцний настій, дві ложки на 150 мл води, 7 хвилин, потім гаряче молоко навпіл. Краплю ванільного екстракту або паличку кориці додають просто в настій. Виходить напій із карамельною нотою без ароматизаторів, тією самою, по яку беруть «ройбуш карамельний».
Холодну версію готують без нагрівання: столова ложка на 500 мл холодної води, 8–12 годин у холодильнику. Настій виходить солодким і зовсім без терпкості, його п’ють із льодом, лимоном і м’ятою. Узимку до нього пасують спеції: часточка апельсина, 2–3 бутони гвоздики, зірочка бадьяну на чайник.
Як відрізнити добрий лист
Добрий ройбуш — це хвоя. Тонкі голки завдовжки 3–6 мм, мідно-червоні, з невеликою часткою гілочок. Що більше в пакеті світлих паличок і пилу, то нижчий сорт: у чайні пакетики йде саме дрібна фракція. Колір — насичений, рудувато-червоний; бурий чи сірий відтінок видає стару або пересушену партію.
Аромат сухого листа — мед і дерево. Якщо пакет пахне ваніллю, полуницею чи карамеллю — у ньому ароматизатор, і це вже інший продукт, навіть якщо на етикетці написано «натуральний». У складі чистого ройбушу один рядок: Aspalathus linearis.
Що підтверджено про користь
Твердо встановлено одне: у ройбуші немає кофеїну, і дубильних речовин у ньому менше, ніж у чаї. Решта — царина досліджень. У ройбуші є аспалатин — флавоноїд, який майже не трапляється в інших рослинах. Його антиоксидантну активність вивчали здебільшого на клітинах і тваринах; досліджень на людях мало, і вони невеликі (Joubert, de Beer, South African Journal of Botany, 2011). Під час окиснення частина аспалатину руйнується, тому в зеленому ройбуші його більше, ніж у червоному. Для щоденного вибору це означає одне: це смачний напій без кофеїну, а не ліки.
Як зберігати
Термін придатності — 24 місяці, дата пакування на пакеті. Пакет із застібкою або банка зі щільною кришкою, темрява, температура до 20°С, вологість до 75%. Хвоя легко вбирає чужі запахи, тому тримайте її подалі від кави, спецій і пряних трав. Ройбуш, що зберігався поруч із гвоздикою, починає пахнути гвоздикою.
Фасування і як замовити
Шість фасувань: 25, 50, 100, 150, 200 і 500 г. Пакета на 25 г вистачає приблизно на 12 чашок — зручно спробувати. 100–200 г беруть, коли напій став щоденним, 500 г — кафе й родини, де його п’ють замість чаю. Купити чай ройбуш можна з доставкою Новою Поштою по всій Україні, зокрема в Київ.


